Технологія газопорошкового напилення

Технологія газопорошкового напилення реалізується киснево-ацетиленовим методом (подібно до газового зварювання) з використанням спеціальних пальників типу “Євроджет”. В процесі роботи пальника в трубку, по якій киснево-ацетиленова суміш надходить до сопла, подається наплавочний порошок (порошкова суміш). Подача порошку здійснюється із бункера, який знаходиться над камерою змішування газів, при натисканні клавіші на держаку пальника.

Мал. 1 Процес газопорошкового напилення

При попаданні частинок порошку в полум’я відбувається їх інтенсивне нагрівання і часткове розплавлення, внаслідок чого вони прилипають до попередньо нагрітої поверхні деталі. Після цього отримане покриття додатково розплавляється ацетиленовим полум’ям для ущільнення та надійного зчеплення з поверхнею деталі (подібно до процесу лудження).

На відміну від електродугового наплавлення технологія газопорошкового напилення дає змогу отримувати захисні покриття невеликої товщини (від 0,1 до 2 мм), які можна наносити також на тонкостінні деталі. При цьому перемішування металу покриття з металом деталі відсутнє, що гарантує рівномірність хімічного складу та властивостей матеріалу покриття по всій його товщині та відсутність дефектів (тріщин, пор, шлакових включень) в тілі деталі після її охолодження. Фізико-хімічні характеристики нанесеного металу залежать від марки порошку, який використовується для напилення, що дає змогу отримувати захисні покриття будь-якого типу: ремонтні, зносостійкі, антикорозійні, термостійкі і т.п.

Напилення здійснюється на всі типи нелегованих та низьколегованих вуглецевих сталей. Характерні поверхні – робочі поверхні сопел, захисних втулок сальникових ущільнень, лопастей насосів, шнеків екструдерів та зношені ділянки валів, осей, колінчатих валів (посадочні поверхні для підшипників, манжет, втулок, шестірень, повзунів) і т.п. (див. Фотогалерею №6).